Молодь з маленьких міст Донецької та Луганської областей уникають творчого шляху, адже не бачать в цьому перспективи. У цих містечках є шахти та заводи, але бракує культурних ініціатив. Тож молодь частіше обирає професії, які більш затребувані в регіоні. Ми поспілкувалися із дівчиною, яка пішла проти течії. З дитинства вона малювала, а потім вступила на оператора, що для регіону є незвичним.Аліса Кузнецова з Миколаївки, що в Донецькій області. З малих років вона захоплювалася малюванням, що привело її до художньої школи. Проте її дівчина так і не закінчила. Каже, що бажаних знань там не отримала, а сама навчилася більшого, ніж з трьома викладачами."Я навчилася малювати раніше, ніж писати. Спершу це були малюнки з підписами ‘М’- для мами і ‘Т’- для тата, які потім перетворилися в слова ‘Мамі і Татові’”.Та в 2014 в місті почалася війна - було не до малювання. "Нашу школу розбомбили і ми перестали контактувати один з одним на деякий час. Зараз ці спогади стираються, тому що намагаєшся забути, як кожні п'ять хвилин спускався в підвал".Як прийшла до операторства
Коли місто звільнили, Аліса повернулася до творчого шляху. Але як підліток стикалася із безліччю спокус. Однокласники і друзі Аліси зазвичай проводили час на закинутому стадіоні "Авангард". Перехідний вік у всіх проходив по-різному. Хтось починав пити, хтось палити. Аліса ж ховалася від цієї спокуси в свій світ кіно і книг.Творчий шлях Аліси підтримали волонтери. Так, до міста приїхала ініціатива “Жовтий автобус” - волонтери, які вчать дітей знімати кіно.“Мою професію визначило жеребкування. Я витягнула папірець зі словом ‘оператор’”. З того часу у школі Аліса брала участь у кіногуртку, де з такими ж ініціативними хлопцями та дівчатами знімали відео про Миколаївку. У 2019 дівчина випустилася зі школи і вирішила переїхати найгаласливіше місто України - Київ. Драйв великого міста давно манив Алісу. Дівчина пішла за своєю пристрастю і вступила на оператора кіно та телебачення."Моя мама уявляла тендітну дівчинку, яка буде на плечах носити важку камеру і не розуміла, як я взагалі зможу впоратися. Але батьки завжди підтримували мене в будь-яких починаннях. Тож вибір було зроблено”.Гуртожиток, холодильник, камера
Переїзд в Київ дався легко."Єдине, що було страшно, - гуртожиток. Не знаєш, з ким будеш жити, які люди і які у них звички. Відстоявши величезну чергу в очікуванні, зайшовши на 9й поверх в кімнату, де жило 6-8 чоловік, я зраділа двом речам: темно-помаранчевого заходу сонця і холодильнику! Так вийшло, що в кімнаті жили студенти першого-третього курсів. Було складно знайти з усіма контакт, але в підсумку, ми зійшлися в інтересах.”Аліса розказує, що тоді були популярні Вайни (6-ти секундні відео) і вони з сусідками по кімнаті знімали про побут студентів.Перша робота в професії
Аліса жила в гуртожитку лише рік. Під час пандемії COVID-19 вона переїхала до батьків і вчилася онлайн. Весною 2021-го Аліса повернулася до Києва і знайшла роботу, тоді фінанси дозволили знімати квартиру.Зараз дівчина працює в сфері реклами."Робота перевіряє твою гнучкість до світу, один день ти знімаєш про косметику, другий - уже в пологовому будинку. Це незабутній досвід." Поєднувати роботу з навчанням було складно, перші зароблені гроші мотивували."Мені сказали, що я попрацюю тиждень, але я тут вже четвертий місяць і мені дуже подобається."Аліса мріяла про хорошу камеру. Здавалося, що швидко накопичити велику суму - неможливо, але ось вона тримає камеру в руках і сама не вірить, що змогла це зробити.Аліса хоче мотивувати людей своїм прикладом. Вона каже, що всі її дитячі захоплення допомогли їй у реалізації себе в дорослому житті. Дівчина радить обирати ту професію, яка приносить задоволення.